Основні економічні показники (дані за 2005 рік):

Динаміка змін основних економічних показників

Дані згідно з:

Країна характеризується як аграрна, натомість є відносно незалежною від іноземного впливу і проводить політику вільної торгівлі. Останні чотири роки інтенсивно розвивається переробна промисловість.

Динаміка змін Внутрішнього валового продукту (ВВП) Парагваю.

В період з 1970 по 1975 річний приріст становив 6%, а в 1977–1979 рр. досяг максимум – 9% на рік. З 1980 по 1989 рр. впав до 2,4%. З 1990 по 1996 щорічний приріст виробництва склав 3,7%. Згідно з даними за 2006 рок:
26% ВВП припадало на частку сільського господарства,
26% на частку промисловості,
45% - це сфера обслуговування, торгівля, транспорт, зв’язок і комунальне господарство.
Внутрішній валовий продукт в 1996 році становив 8,1 міліардів доларів США, в перерахунку на одного мешканця країни – 1471 доларів США.
ВВП за 2001 рік дорівнював 266 000 міліонів доларів США.
Нові дані за 2003 рік знаходяться у вищерозміщенній таблиці. Зріст ВВП на 2004 рік склав 4,1%, на 2005 рік становив 2,9, а в минулому році зріс до 4,2%.

Галузі народного господарства

Сільське і лісове господарства разом з тваринництвом Парагваю становлять базу економіки цієї країни.
Соя, бавовна, рис, кукурудза, сорго, тютюн, меляса з цукрової тростини, фрукти (цитрусові, банани, манго, ананаси, папая, дині, кавуни) це ще не повний перелік сільськогосподарської продукції Парагваю. Для внутрішніх потреб країни цілком достатньо вирощуваних тут рису, пшениці, кукурудзи і звичайно ж сої і бавовни. Площі посівних земель щорічно збільшуються за рахунок вирубки лісу.
За даними від 2003 року в Парагваї поголів’я тільки великої рогатої худоби нараховує близько 9 міліонів, окрім цього тут розводять також дрібну рогату худобу, інше. Поголів’я великої рогатої худоби та свинопоголів’я за останні чотири роки значно зросло, між іншим з огляду на збільшення обсягів експорту тваринницької продукціїї. Дохід від продажу м’яса і шкір є одним з вагомих джерел прибутку для парагвайської економіки.
Хоча використання лісів щорічно зменшується (на сьогоднішній день ліси покривають лиш 20% території країни), але й надалі постачають високоякісні види деревини: кєбрачо, лапачо, урундей, кедр, пало санто, інше.
Розвитку промисловості Парагваю розпочався стосунково недавно - тільки від 1981 року тут розпочалося виробництво цементу, кормів для тварин, сталі, міндобрив і тд. В Вілля Еліса, близько Асунсьону знаходиться нафтопереробна фабрика, також є два сталепрокатних заводи, один з них частково належить парагвайському уряду. В місті Піляр виробляється високоякісна бавовняна тканина. У Парагваї підтвердилася наявність залежей заліза, магнію, меркурію, цинку, вугілля, свинцю. Натомість й надалі базою парагвайської індустрії є переробка продукціі сільського господарства і лісової промисловості: деревина, рослинні олії, цигарки, пиво, обробка шкіри. Значна частка також належить до виробництва цукру з цукрової тростини, екстракту кебрачо, рослинного воску і рослинних олій, ефірних масел, олії тунгового горіха, кокосового горіха і масла з нього, стевія та екстракт з цієї рослини, єрба мате (жерба мате), більшість з котрих експортуються.
Єрба мате (Іlexparaguayensis) це різновидність чаю з тонізуючою дією, котра за звичаєм п’ється особливим способом і називається мате, якщо споживається в теплому стані; терере - в охолодженому вигляді. Останнє - це виключно парагвайська традиція.
Найбільш економічно розвинутими є департаменти: Централь, Альто Парана, Ітапуа (міста: Колонія Уніда, Фрам, Енкарнасьон), Гваіра.
Значна кількість фірм сфери обслуговування належать державі: електрична енергія забезпечується в країні компанією ¨ANDE¨. Телефонний звязок – ¨COPACOю Воду постачає ¨CORPOSANA¨, знаходиться в процесі приватизації).
Електроенергія в Парагваї виробляється не тільки для потреб країни, але також експортується в сусідні. В цілому у рік виробляється 53 000 мільонів кіловат електроенергії (дані за 2001 рік), в тім з теплоелектростанції тільки 38 000 кіловат, решта припадає на частку гідроелектростанцій. Останні становлять потужний комплекс електроіндустрії, в котрому особливо виділяється Ітайпу (є пільною власністю Парагваю і Бразилії) - виробляє близько 40 000 мільонів кіловат щорічно. Інші це: Джасирета (спільна власність Парагваю і Аргентини), Акараи (перша гідроелектростанція країни).

Електроенергетичний комплекс (дані з 2001 року)

Найбільша в світі гідроелектростанція

Потужність рік Парагваю дозволила планувати, а на даний момент реалізувати проект найбільшої на світі гідроелектростанції Ітайпу на ріці Парана. Ця гігантська споруда була зведена спільними зусиллями Парагваю і Бразилії.
http://www.itaipu.gov.br/, http://www.paraguayglobal.com/turismo3.php
Трохи історії. В травні 1975 року, згідно з умовою Парагваю і Бразилії (від 1973 року) про зведення спільної гідроелектростанції, розпочалися перші будівельні роботи. 20 жовтня 1978 року було змінено русло ріки Парана при допомозі збудованого каналу. В 1982 року створено гігантське озеро площею 1 3500 км2, в котрому за короткий час рівень води піднявся на 100 метрів. В 1985 році в експлоатацію був введений перший, а в 1991 р. вісімнадцятий генератор. Таким чином загальна потужність гідроелектростанції Ітайпу на сьогоднішній день становить 40 000 МВт електроенергії, половина котрої належить Парагваю, однак її більша частина використовується Бразилією. Незабаром розпочнуть працювати ще два додаткових генератори.

Енергетична проблема повстала перед країною ще в 1960-их роках. Тоді розвиток економіки Парагваю затримався через недостачу енергоносіїв. Побудована в 1968 році гідроелектростанцію на ріці Акараі фактично вирішила цю проблему. Однак на основі підписаних міжнародних угод були споруджені в 1990-их роках дві потужні гідроелектростанції на ріці Парана: Джасирета (спільно з Аргентиною), та як вказувалось вище, Ітайпу (спільно з Бразилією).
Натомість в країні, з погляду на те, що певна кількість сільських помешкань знаходиться відособнено і далеко від більших населених пуктів, питання їх електрифікації залишається відкритим.

Міжнародна торгівля

Основними джерелами доходів з експорту є продаж сої, бавовни та м'яса. В 1996 році вони внесли до бюджету близько 324.157.000 - соя і 217.732.000 доларів США - бавовна. З країни експортується також деревина, рослинні олії, тютюн, бавовняні тканини.
Після побудови гідроелектростанцій Ітаіпу і Джасирета, Парагвай експортує значну частку електроенергії, котру виробляє.

Парагвай є членом Організації Об’єднаних Націй, а з 1991 року членом МЕРКОСУР – союзом чотирьох держав (Бразилії, Аргентини, Уругваю, Парагваю), з котрими тісно співпрацює в зоні вільної торгівлі.

Банки

Один з найбільших банків: Банк Національного Розвитку є державним. Поряд існують також приватні банки з іноземним капіталом: LloydsTSBBank, CitibankParaguay, InterbancoS.A. Єдиним банком з парагвайським капіталом є BancoRegionalS.A. Більше інформаціїї про банки знаходиться на їх інтернетсторінках: http://sitios.yagua.com/11.html, перелік існуючих в Парагваї банків;
/, e-адреса Web сторінки Citibank;
/, e-адреса Web сторінки Interbanco;
/, e-адреса Web сторінки BancoRegional.

Характеристика регіонов країни

В залежності від характеру природніх ресурсів країну можна умовно поділити на чотири регіони.

Центрально-південний район: містить департаменти: Кордільєра, Централь, Гваіра, Парагварі, Каасапа, Місьонес, Нєембуку.
Регіон досить багатий наводні ресурси, тут знаходяться найбільші озера: Іпокараі, Іпоа, а також гірські райони Кордільєра Ібитурусу. Тут розташоване красиве місто Віллярікка, найбільша святиня країни Базиліка божої матері з Каакупе (свято 8 грудня), фабрика Ао Поі в Джатайті і ювелірних виробів в місті Люке і багато іншого.
Основні доходи для регіону дає аграрна продукція: бавовна, соя, цукрова тростина, кукурудза, мандйока, тютюн; для внутрішнього ринку: полуниці, ананаси, грейфрути.
Індустрія в основному знаходиться поблизу Асунсьон: виробництво цукру, алкогольних напоїв, крохмалю з мандьоки, музичних інструментів, ювелірних виборів, есенції petitgrain, меблів, тканин ручної роботи, рослинних олій, пластмасових виробів.

Східний район

До нього відносяться: Альто Парана, Ітапуа, Каагвасу, Каніндеджу. Цей регіон є лідером в більшості галузей сільського господарства та переробної промисловості.
Тут протікає ріка Парана і побудовано найбільшу гідроелектростанцію Ітайпу, тут також містяться райони невисоких гір (найвища вершина в Сан Рафаель 850 м) і значна частка території покрита лісом. Щодо економіки, то цей регіон дає 90% від усієї пшениці вирощуваної в країні і 91% сої. Тут знаходяться основні посівні площі рису, бавовни, а також поля жерба мате і цитрусові сади, плантації стевії та бавовни. Значна кількість поголів’я худоби.
Індустрія має переробний характер: пшенична мука, очищення рису, переробка жерба мате, тут виробляється високоякісний корм для худоби і птиці, також тут знаходиться м’ясо- і молокопереробна промисловість. Окрім цього фабрика соків, есенції petitgrain і есенції м’яти, олії, деревооброна промисловість.

Північний регіон. Сформований з департаментів: Сан Педро, Концепсьон, Амамбай.
Регіон відзначається густою сіткою річок - притоки ріки Парагвай, також горбистими і на півдні болотистими районами.
Північні департаменти дають 52% вирощуваних в країні бананів і 50% гіркої помаранчі, 20% говядини. Розводяться також вівці, свинопоголів'я для потреб внутрішнього ринку. З сільськогоподарської продукції, вже в меншому обсязі: жерба мате, кава, соя, пшениці, часник, кукурудза.